Сечокам’яна хвороба недуга сучасної людини. За статистикою, дана хвороба очолює список урологічних захворювань та посідає друге місце за кількістю звернень до урологів.
Пацієнтів цікавить, чи ефективні методи лікування, які знижують ймовірність утворення каменів. Це та інші питання обговоримо нижче.
Чому виникає сечокам’яна хвороба і як вона проявляється
Медична наука досі точно не з’ясувала, що бере участь саме у розвитку сечокам’яної хвороби. Існує ряд передумов для появи захворювання, які можуть виникати або не виникати у деяких людей за тих самих умов.
При цій хворобі утворюються камені в нирках, і в окремих випадках у сечовому міхурі. Рання діагностика захворювання утруднена, якщо каміння невелике або нерухомим, то воно не дається взнаки. Люди можуть не підозрювати про наявність у них захворювання.
Камені, що твердими сполуками (конкрементами), розрізняються за складом і формою. Камені утворюються та ростуть під впливом способу життя та звичок харчування. Для того, щоб дати точну пораду, лікарю необхідно знати, який тип каміння у пацієнта. Для цього під час сечовипускання використовується ситечко для вилову каменів.
Сечокам’яна хвороба у жінок протікає так само, як і у чоловіків. Найбільш характерним її симптомом ниркова колька. З появою цих симптомів слід негайно викликати швидку допомогу:
- різкий біль у попереку може віддавати в ноги та пах
- нудота та блювотні позиви
- зміни в сечовипусканні: рідкіша або уривчаста струмінь сечі, переривання сечовипускання при відвідуванні туалету, часте сечовипускання
За медичною допомогою слід звертатися якомога раніше, щоб уникнути розвитку ускладнень сечокам’яної хвороби та полегшити її перебіг.
Діагностика та лікування сечокам’яної хвороби
Для діагностики сечокам’яної хвороби проводяться аналізи крові та сечі, а також дослідження, такі як УЗД нирок та сечового міхура, рентген та комп’ютерна томографія. При необхідності проводиться ендоскопія для обстеження хворого органу, отримання зразків тканин для аналізу та видалення дрібних каменів.
Якщо велике каміння становить загрозу для здоров’я, потрібне хірургічне втручання. У менш тяжких випадках урологи обмежують консервативне лікування спазмолітиками, уросептиками та протизапальними препаратами.
Під час лікування необхідно дотримуватися дієти, яка включає нормалізацію питного режиму (не менше 2 літрів рідини на день) та обмеження деяких продуктів харчування відповідно до рекомендацій лікаря. Дієтотерапія не повинна припинятися у період ремісії.
Не намагайтеся полегшити ниркову кольку за допомогою швидкодіючих засобів, а зверніться до лікаря для лікування сечокам’яної хвороби.