Пам’ятаєте такий вираз: «На перше вересня всі діти весело йдуть до школи»? У цей момент у деяких починають посмикуватися м’язи обличчя, мова стає заплутаною, а на лобі з’являється піт.
Справді, знайти мотивацію для навчання досить складно. Особливо коли шкільні програми та вимоги сприяють формуванню почуття тривоги та відрази до навчального процесу. Що ми можемо зробити, щоб підтримати дитину в її освіті? Звичайно ж, крім криків вечорами, істерик, обіцянок, залякувань та подібних речей. Лише кілька спостережень від не психолога, а мами…
Ніколи не брехати
Успішне навчання у школі не забезпечує, що надалі ви однозначно отримаєте високооплачувану посаду, збудуєте своє особисте життя, придбаєте острів, станете директором підприємства тощо. Майбутнє неможливо передбачити.
Іноді успіх одних і невдачі інших здаються незрозумілими, і пропонувати дитині майбутні блага в обмін на його наполегливу працю в теперішньому, обіцяючи те, на що у вас немає впливу, дуже ризиковано для обох. Ви ризикуєте зруйнувати його найпотаємніші надії і, як наслідок, підірвати його довіру до вас. І він ризикує зіткнутися із глибоким розчаруванням. Крім того, все це майбутнє здається йому настільки далеким, що використовувати його як мотивацію або загрозу абсолютно марно.
У цьому аспекті, як і в багатьох інших, важливо говорити правду. Ми вчимося не заради оцінок, хоч і намагаємося, щоб вони були задовільними, а заради впевненості у собі. Чим більше у нас знань і розуміння про те, як функціонують речі та явища, тим спокійніше ми почуваємося, тим впевненіше знаходимо рішення у складних ситуаціях, менше піддаємося емоціям і складніше нас злякати чи обдурити.
Наведіть приклад, який він зрозуміє. «Ти ж знаєш, як плавати (кататися на роликах, ковзанах, велосипеді)? Це приносить тобі радість чи страждання?» Знання і навички — заклятий ворог емоцій, що руйнують нас.
Бути «в тренді», але не перетворювати навчання на інквізицію
Як відомо, будь-яка діяльність принесе задоволення людині, якщо вона успішно виконується. І навпаки. Якщо дитина не засвоює завдання, спочатку з’ясуйте, чи ви самі розумієте. І тільки якщо відповідь позитивна, приступайте до пояснення.
Проблема у тому, що підходи до навчання еволюціонують. Однак якщо ви не усвідомлюєте або не приймаєте сучасних стратегій, це не означає, що ви зобов’язані їх використовувати. Ваше завдання — донести знання, і якщо вам у цьому допомагає старий підручник, забудьте про нові методи — навчайте по ньому.
Зрештою, не так важливо, як дитина оформляє приклади, головне, що в результаті вона отримує правильну відповідь. Це потрібно не для оцінки, а для життя. Навіть якщо їй поставлять не найбільшу оцінку за хибне, з погляду педагога, оформлення.
Приготуйтеся до того, що спочатку ваш малюк буде засмучений, буде здивований і, можливо, звинуватить вас у неправильності вашого навчання. Сприймайте це як неминуче, як один із етапів формування особистості. Зрештою, йому потрібно навчитися самостійно оцінювати результати своєї праці. Правильно вирішений приклад – явний результат. Далі він сам вирішує: чи ігнорувати вимоги до оформлення, чи адаптуватися до них.
Чи варто виконувати завдання за школяра? Я вважаю, що так, особливо якщо першокласник має доповідь про нано-частинки, а п’ятикласник — розфарбувати яскраві картинки. Просто ваші цілі з освітньою системою різняться: школі є важливі високі результати, виконання навчальних планів. А вам грамотна, впевнена і цілком здорова дитина у всіх сенсах.
І радійте, коли ваш малюк спонтанно згадає щось про якийсь предмет. Це вказує на його труднощі у цій галузі, і ви розумієте, над чим слід попрацювати.
Вчитися разом
Не варто відкидати при дитині важливість навчання. Дитина з радістю сприйме це заперечення і скористається ним. Замість фрази: “Де ж твої чортові завдання?” поставте серйозне питання, проявіть діловий підхід.
Навчання – це праця. Часом вона буває складніша, ніж ваша справжнісінька робота. Ви маєте повне право чекати від дитини аналогічне прагнення розібратися в питаннях. Все-таки це взаємини двох дорослих працюючих людей.
Не піддавайтеся його капризам чи кризі підліткового віку. Відверто скажіть, що готові надати допомогу, але тільки тому, хто докладе зусиль і прагне чогось, а не нічого не робить.
Якщо ваше дитя ще мале і не може сфокусуватися, надайте йому час: 10 хвилин, півгодини. Повідомте про те, що є певний період, після якого він повинен зайнятися справами, це допомагає розвинути дисципліну.
Поясніть, що важливо вміти зосередитися в житті, часом відмовляючись від своїх бажань. Адже пілот не має права відпустити штурвал, а хірург не може залишити скальпель у пацієнта, щоб на півгодини насолодитися музикою.